1. |
У світі тіней
04:21
|
|||
|
Заплющ очі, поглянь у серце.
Де твоя муза? У світі тіней.
Поглянь, навколо – зачинені двері.
Тікай від себе у царство тіней.
Довго ти блукав по світу,
Марно ти блукав по світу,
Прямував без тями,
Не знаючи куди.
Був із тими, хто любили
І багато говорили.
Виявилось згодом,
Що до першої біди.
Заплющ очі, поглянь у серце.
Де твоя муза? У світі тіней.
Поглянь, навколо – зачинені двері.
Тікай від себе у царство тіней.
Приспів:
У інший світ,
Вище за хмари.
Ти – мов химера,
Ти – мов примара.
Відлітаєш, відлітаєш,
Світ буденний покидаєш.
Відкрилося небо,
Ти бачиш світло,
Ти маєш крила.
У світі тіней
Зовсім не темно.
Тепер ти вільний.
Заплющ очі, поглянь у серце.
Де твоя муза? У світі тіней.
Поглянь, навколо – зачинені двері.
Тікай від себе у царство тіней.
Приспів:
У інший світ,
Вище за хмари.
Ти – мов химера,
Ти – мов примара.
Відлітаєш, відлітаєш,
Світ буденний покидаєш.
|
||||
2. |
Білосніжка
03:10
|
|||
|
Сходить сонце над горами,
Відкриває неба браму.
Стука промінь у віконце –
Там не було зроду сонця.
У хатині чорні ставні,
У світлині біле ліжко.
В ліжку тім лежить царівна,
Та, що зветься Білосніжка.
Прокидається уранці,
Умивається росою.
Кожен день у вишиванці,
Із заплетеною косою.
І не потрібні їй ні перли,
Ані букети з чорнобривців.
Гноми вже давно померли,
А в горах немає принців.
У хатині чорні ставні,
У світлині біле ліжко.
Так життя її минає.
Засинає Білосніжка.
|
||||
3. |
Час
04:33
|
|||
|
Чуєш,
Як шелестить нами час –
Гасить епохи, скорочує дні.
Чуєш,
Як проповзає повз нас –
Все затихає на трохи в химерному сні.
Почуй в собі,
Як грають тілом хвилини,
Старіють години, сіріють думки.
Слухай,
Від тих хвилин залиши
Хоча б у пам’яті спомин, радості гомін
Залиши…
Приспів:
Я повертаюсь на трохи
В прожиті мною епохи,
У захоронені дні свої.
О, згадаю всі старі притчі,
По вже померлих обличчях
Востаннє поглядом промайну.
Гляну –
І пронесуся туди
В штормі часу холоднім
Привидом буднів.
Мій рай –
У стертім часом камінні,
В прожитих ночах осінніх,
У мріях сліпих.
Лента
Моїх безформених згадок
Мною живе, у себе зве.
Зникну.
Я – виру часу нащадок.
Я не повернусь, я там залишусь .
Приспів:
Я повертаюсь на трохи
В прожиті мною епохи,
У захоронені дні свої.
О, згадаю всі старі притчі,
По вже померлих обличчях
Востаннє поглядом промайну.
Слухай,
Як листя зашелестить
В кронах дерев, в подиху трав.
Це я
Вертаюсь в згадану мить.
Згадуй мене, як тінь промайне.
|
||||
4. |
Дощ
04:12
|
|||
|
Здавалось, доля була близькою,
Відпустив її синицею в небо.
Здавалось, був на півкроку від мрії,
Оступився, зірвався в провалля.
Я не знаю, що буде зі мною вночі,
Коли зійдуть зорі, хмари відступлять.
Краплі падають з неба, мов сльози.
Приспів:
Дощ – мов перлини, що летять у безодню,
Дощ – це забуті надії, що йдуть в небуття,
Дощ – він змиває гріхи із мечів після бою,
Дощ…. Він очищує моє ім'я.
Геть забобони, геть насмішку й поради,
Геть зраду й кохання, геть фальшиве життя.
Я знаю напевне, що знов прийде ранок,
Ми прокинемось знову і почуття
Наповнять голову брудними думками.
Небо хмарами сповнене…
Приспів:
Дощ – мов перлини, що летять у безодню,
Дощ – це забуті надії, що йдуть в небуття,
Дощ – він змиває гріхи із мечів після бою,
Дощ…. Чи очищуся я?
Ми народжуємось, вмираєм, крокуєм по світу,
Ми шукаємо щастя все наше життя
Переповнене люттю, хаосом насиллям,
І усі ми стаємо на шлях забуття.
А надія жевріє на променях сонця,
Заходить за обрій, щоб знову зійти,
Ми, як діти, підходим до свого віконця
І бачим – з неба падає…
Приспів:
Дощ – мов перлини, що летять у безодню,
Дощ – це забуті надії, що йдуть в небуття,
Дощ – він змиває гріхи із мечів після бою,
Дощ…. Чи очищуся я?
|
||||
5. |
Брама
04:37
|
|||
|
Дикими, незнаними речами
Марить брама у тривожнім сні,
Де сторожа брязкає ключами
І скриплять ворота затісні.
Привиди з кривавими мечами
У накидках чорних, ніби ніч,
Граються безформними м'ячами -
Головами, знесеними з пліч.
Приспів:
О, брама, пусти мене.
О, брама не омине.
Кров стіка під флегматичні мури,
Зойки захололі на губах -
Сотні літ наруга і тортури
Мертвих повертають у гробах.
І не бачить місто в ніч похмуру,
Як сторожа (вже не при мечах)
Нову жертву кидає під мури
З тряпкою брудною на очах.
Приспів:
О, брама, пусти мене.
О, брама не омине.
Дикими, незнаними речами
Марить брама у тривожнім сні,
Де сторожа брязкає ключами
І скриплять ворота затісні.
|
||||
6. |
Неоновий світ
05:01
|
|||
|
Моя тінь від страху загубилась
У відбитку неонових ламп.
Моє серце від страху забилось,
Бо на ньому наклали асфальтовий штамп.
Я не знаю, у кого спитати –
Всі довкола бездонно німі.
Всі тікають у офісні грати
І чекають, коли життя промайне у вікні.
Приспів:
Цей неоновий світ,
Я не хочу тонути,
Відкривати йому
Скарбницю своєї душі.
Лиш у мені залишиться вити
Прикрощів кинутий звір.
Моя суть – це життя Інтернету,
І любов – це хімічний процес.
За хвилину побачу планету,
Та не можу побачити власних думок.
Мої сни – це хвороба безсоння,
Моя їжа – таблетка для сну,
Мої друзі – це коло сторонніх,
Моя мрія – о Боже, коли ж я повітрям дихну?
Приспів:
Цей неоновий світ,
Я не хочу тонути,
Відкривати йому
Скарбницю своєї душі.
Лиш у мені залишиться вити
Моїх прикрощів кинутий звір.
Я боюсь свого рідного міста,
Цих сірих осель,
Боюся нудьгою осісти.
І все…
Боюся, що я онімію,
Стану таким, як завжди.
Приспів:
Цей неоновий світ,
Я не хочу тонути,
Відкривати йому
Скарбницю своєї душі.
Лиш у мені залишиться вити
Прикрощів кинутий звір.
|
||||
7. |
Коли впаде завіса
03:39
|
|||
|
Навколішки
Падають, як іграшки,
Коли граю такт.
Їх голоси
Зал відлунням донесе,
Як дограю такт.
Та мене час забере,
І моя слава помре.
Приспів:
Я дограю такт –
І погасне артефакт
Моєї слави.
Із життям вона помре.
Там, де вже нема
Декорацій і вина,
Попрошу слави:
«Не тікай зі мною в рай».
Забудуть все,
Вітер часу донесе
Лише шепіт мій.
Байдужий час
Всі таланти гасить враз.
Приспів:
Я дограю такт –
І погасне артефакт
Моєї слави.
Із життям вона помре.
Там, де вже нема
Декорацій і вина,
Попрошу слави:
«Не тікай зі мною в рай».
|
||||
8. |
Сповідь божевільного
03:39
|
|||
|
Чую тихий я голос твій.
Меркне моє життя в відбитку
Й без того сірих мрій.
Я не знаю чому,
Що потрібно йому,
Я втомився від тих шепотінь.
Тіло мліло, лишалась тінь.
Приспів:
«О, роби усе так як тобі я казав», -
Зі мною він так розмовляв.
«О, роби усе так, як тобі я велів», -
Мені шепотів.
Дуло вткнулося в висок,
Очі бігли по долу.
Гучно брязкне по столу
Шматок моїх думок.
Я не знаю чому,
Що потрібно йому.
Я втомився від тих шепотінь.
Тіло мліло, лишалась тінь.
Приспів:
«О, роби усе так як тобі я казав», -
Зі мною він так розмовляв.
«О, роби усе так, як тобі я велів», -
Мені шепотів.
|
||||
9. |
Страх
03:12
|
|||
|
Підкрадається усе ближче,
Вітром, буревієм засвище.
І душі нема, де сховатись,
Лиш у тіні страху купатись.
По лісах, містах він лунає,
Наче вітер помсти блукає.
І сховатись, де вже не знаю,
У безмежжі страху конаю.
Закрити розум я хочу,
Щось божевілля шепоче,
І, як розірвана втома,
Сміх і страх, і сльози, й крик
Лунають в серці мому.
Темінь розум огортає,
Тіло сковує блакить.
Я не знаю, що це тліє,
Щось над обрієм висить.
Так, це він, це крик, це жах,
Це прозорий темний маг,
Муки янголів, що впали,
Крики смертників, що встали.
Ім’я йому – Страх…
Вогко, темно і неприємно.
Знаю, він десь тут неодмінно.
Хочу із усіх сил кричати,
Вголос це ім’я проклинати.
В очі він мені зазирає,
Кров у тілі замерзає.
Чи доживу я до ранку,
Сам уже не знаю, тіло помирає.
|
||||
10. |
Ми - люди
04:44
|
|||
|
Наші мрії не загинуть,
Наше щастя не помре,
Наша думка полем злине,
Долом піде, бо живе.
Наша воля невмируща,
Наша доля – у руках,
Що несуть свій плід всесущий
Наших дум, що у думках.
Приспів:
От ми тут, народжені вітром,
Ми тут, освячені світлом,
Стоїмо під рев урагану,
В небі спокійному тонем.
Наше сонце не зчорніє,
Наше небо не впаде,
Нашу правду вітер віє,
Наша гордість ще зросте.
Наші розуми не стліють,
Наша молодість при нас,
І тіла боротись вміють
За ідею і за час.
Приспів:
От ми тут, народжені вітром,
Ми тут, освячені світлом,
Стоїмо під рев урагану,
В небі спокійному тонем.
|
||||
11. |
Пустеля
03:26
|
|||
|
Десь у пустелі сивий вітер віє.
Він летить на крилах однієї мрії,
Він приносить життя у піщані поля.
Десь у пустелі чути дух міража.
Його вигляд багряний всім загоює рани,
Його тіло холодне всіх людей зневажа.
Приспів:
Я вдягну чорну маску.
Я витру піт з чола.
Піду у піщану казку.
Пронесеться в ній моя тінь, мов стріла.
Десь у пустелі оселився міраж.
Він розказує всім про холодних гір кряж.
От і вітер приліг,
Вітер слухає всіх.
Приспів:
Я, привітавши дюни,
Я у міражі зник.
Я верхи гордим конем
Залишуся тут – пустельний кочівник.
|
||||
12. |
Забута країна
05:41
|
|||
|
Дивна казка і гординя,
Таємниця і святиня.
Голоси, що манять в себе,
На землі, де пахне небом.
Від заходу сонця до появи неба
Ми шукали правди і землі для себе.
Ми зайшли далеко, де жили лелеки,
Де розтали сніги, оселилися ми.
Приспів:
Там, там, там – забута країна.
Там, там, там – наша земля.
Закопали злі сни, що не дали заснути,
Хоч давно уже спали.
Наші мрії забуті прокидалися в сні.
Ми створили героїв, створили пісні
І згадали бої, щоб нажитись хоч в сні.
Але сонце вже сходить,
Країна забута розтає в його водах.
І всі наші герої, всі наші пісні
Знову стануть забуті і залишаться в сні.
Приспів:
Там, там, там – забута країна.
Там, там, там – наша земля.
Дивна казка і гординя,
Таємниця і святиня.
І от знов ми приходим до країни вночі,
І країна забута знов дає нам ключі,
Де панують лелеки
І забутість у сні.
Приспів:
Там, там, там – забута країна.
Там, там, там – наша земля.
|
||||
13. |
20-13
06:26
|
|||
Чорна Рада Kyiv, Ukraine
Чорна Рада – це не просто музичний колектив, це – зібрання людей, духовно поєднаних ідеєю створення абсолютно нового, якісного музичного продукту. У своїй творчості ми намагаємося поєднувати прогресивні ідеї та концепції зі сталими канонами якісної музики. ... more
If you like Чорна Рада, you may also like:
Throwing mathcore, emo, and ambient into the mix, Estonia's Kaschalot push progressive rock's multitasking approach to its limits.
go to album
Own Affairs
by Kalahari Surfers
featured on Bandcamp Radio Aug 25, 2015
go to album
Future Mirror
by The Atomic Bomb Audition
featured on Bandcamp Radio Jan 6, 2023
go to album
featured on Bandcamp Radio Oct 18, 2016
go to album
featured on Bandcamp Radio Jun 21, 2024
go to album
Strange and angsty alternative rock from Los Angeles that hovers between haunting and pretty and sharp and driving.
go to album
Sustained by seismic psych riffs, proggy shifts, and vivid sci-fi storytelling, these Milwaukee cosmonauts command respect.
go to album
